Друге послання до Тимофія.
1.
Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, згідно з обітницею життя, що в Христі Ісусі. 
Тимофієві, моїй улюбленій дитині. Благодать, милосердя і мир від Бога Отця та Христа Ісуса, нашого Господа! 
Я вдячний Богові, Якому служу з діда-прадіда з чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, пам’ятаю тебе у своїх молитвах. 
Пригадуючи твої сльози, я прагну побачити тебе, щоб сповнитись радістю. 
Я згадую твою нелицемірну віру, яка була спочатку у твоєї бабусі Лоїди й матері Євникії і яку, впевнений, маєш і ти. 
Із цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розпалював полум’я Божого дару, який є в тобі через покладання моїх рук. 
Адже Бог дав нам не духа боягузтва, а духа сили, любові та самовладання. 
Тому не соромся свідчення нашого Господа й мене, Його в’язня, а страждай разом зі мною за Добру Звістку з допомогою Божої сили. 
Він спас нас і покликав нас святим покликанням не завдяки нашим ділам, а завдяки Своєму наміру та благодаті, яку дав нам у Христі Ісусі до початку часів. 
Тепер же вона відкрилася через з’явлення нашого Спасителя, Христа Ісуса, Який знищив смерть і освітив життя та безсмертя Доброю Звісткою, 
для якої я був призначений проповідником, апостолом і вчителем язичників. 
Саме тому я й страждаю зараз, але не соромлюся, бо знаю, у Кого повірив, і я впевнений, що Він спроможний зберегти те, що я Йому довірив, до того Дня. 
Тримайся того зразка здорового вчення, яке ти від мене почув, у вірі та любові, що в Христі Ісусі. 
Оберігай те добре вчення, що довірене тобі за допомогою Святого Духа, Який перебуває в нас. 
Ти знаєш, що всі, хто з Азії, відвернулися від мене, включно з Фіґелом та Гермоґеном. 
Нехай Господь змилується над домом Онисифора, адже він часто мене підбадьорював і не соромився моїх кайданів. 
Навпаки, коли він прибув у Рим, то наполегливо шукав мене й знайшов. 
Нехай дасть Бог, щоб він знайшов милість перед Господом у той День. А про те, як багато він служив в Ефесі, ти дуже добре знаєш.