2 Петра.
2.
Але як в народі були лжепророки, так і поміж вами будуть лжевчителі, які тайно вноситимуть згубні єресі й, відрікшись Володаря, Який їх викупив, наведуть на себе швидку загибель. 
І багато хто піде за їхньою розпустою, а через них дорога істини буде зневажатися. 
І в ненаситності вони будуть наживатися на вас через видумані слова. Однак вирок, винесений ще здавна, не затримується, а їхня загибель не дрімає. 
Адже якщо Бог не пощадив ангелів, які згрішили, а передав їх кайданам мороку, відправивши до Тартару, щоб зберегти для суду; 
і якщо не пощадив стародавнього світу, навівши на безбожних світовий потоп, але зберіг Ноя, проповідника праведності, і з ним ще сімох; 
і якщо Він засудив міста Содома та Гоморри на руйнування, спопеливши їх і показавши приклад, що трапиться з безбожними людьми, 
проте врятував праведного Лота, який був пригнічений розбещеною поведінкою беззаконних 
(адже праведник, живучи між ними, день у день мучив свою праведну душу через беззаконні діла, які бачив і чув), 
то Господь знає, як врятувати благочестивих від випробування, а неправедних зберегти на День суду для покарання, 
особливо тих, хто ходить за тілесною зіпсованою пожадливістю й зневажає владу. Вони зарозумілі свавільці, які не бояться зневажати славних, 
тоді як ангели, котрі переважають їх силою і міццю, не виносять на них зневажливого осуду перед Господом. 
Але ці люди зневажають те, чого не розуміють. Вони, немов нерозумні тварини, народжені для вилову й забиття, самі будуть забиті у своїй зіпсованості, 
прийнявши кару як відплату за неправедність. Вони повсякденні розкоші вважають за задоволення. Брудні й мізерні, вони насолоджуються своїм обманом, бенкетуючи з вами. 
Маючи очі, повні перелюбу й безупинних гріхів, та серце, привчене до ненаситності, вони зваблюють нестійкі душі. Вони – діти прокляття. 
Покинувши пряму дорогу, вони заблукали, слідуючи дорогою Валаама, сина Восора, який полюбив неправедну нагороду. 
Проте він отримав докір за своє беззаконня: німа під’яремна ослиця, заговоривши людським голосом, запобігла божевіллю пророка. 
Вони – безводні джерела й тумани, гнані бурею, для яких приготований морок темряви. 
Адже промовляючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесною похіттю та розпустою людей, які ледве втекли від тих, хто живе в обмані. 
Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління. Адже чим хтось переможений, тим і поневолений. 
Бо якщо вони уникнули загнивання світу через пізнання нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потім виявилися оплутані та переможені ним, – то останнє для них гірше від першого. 
Адже краще їм було не пізнавати дороги праведності, ніж, пізнавши, відвернутися від святої заповіді, яку їм передали. 
Справдилося щодо них прислів’я: «Пес повертається до своєї блювотини», а також: «Помита свиня повертається валятися в багні».