Друге послання Івана.
1.
Старець. Обраній пані та її дітям, яких я люблю в істині, і не тільки я, але й всі, хто пізнав істину, 
бо істина залишилася в нас і буде з нами повік. 
Благодать, милість і мир від Бога Отця й від Ісуса Христа, Сина Отця, нехай буде з нами в істині й любові. 
Я сильно зрадів, тому що знайшов серед твоїх дітей тих, хто ходить в істині, згідно із заповіддю, яку ми отримали від Отця. 
І тепер прошу тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку: любімо одне одного! 
І в цьому полягає любов: щоб ми жили за Його заповідями. Це є заповідь, яку ви чули від початку. За нею й живіть! 
Тому що у світі з’явилося багато тих, хто вводить в оману й не визнає Ісуса Христа, Який прийшов у тілі. Це є антихрист і ошуканець. 
Пильнуйте себе, щоб ви не загубили того, що ми напрацювали, але щоб ви отримали повну винагороду. 
Кожен, хто віддаляється й не залишається у вченні Христа, не має Бога. Той, хто залишається у вченні, має Отця і Сина. 
Якщо хтось приходить до вас і не приносить цього вчення, не приймайте його до вашого дому й не кажіть йому: «Вітаю!». 
Бо той, хто каже: «Вітаю!», розділяє його лихі вчинки. 
Я мав би багато чого вам написати, але не хочу цього робити чорнилом на папері. Я сподіваюся прийти до вас, і ми поговоримо віч-на-віч, щоб наша радість була повна. 
Діти твоєї обраної сестри вітають тебе!