Об’явлення.
9.
Коли п’ятий ангел засурмив, я побачив зірку, яка впала з неба на землю. Зірці дали ключ від колодязя безодні. 
Коли вона відкрила безодню, з неї піднявся дим, як з великої печі. Сонце й повітря потемніли від того диму з безодні. 
З диму вийшла на землю сарана, і була дана їй влада, як у земних скорпіонів. 
Їй було сказано не завдавати шкоди ні земній траві, ні зелені, ні жодному дереву, а лише людям, які не мали на чолах Божої печатки. 
Сарані не дозволено їх вбивати, а лише катувати протягом п’яти місяців. І страждання, якого вони зазнали, було схоже на жало скорпіона, коли він жалить людину. 
У ті дні люди шукатимуть смерті, але не знайдуть її; вони будуть прагнути померти, але смерть утече від них. 
Сарана була схожа на підготовлених до бою коней. На головах вони мали щось схоже на золоті корони, а їхні обличчя нагадували людські обличчя. 
Їхнє волосся нагадувало волосся жінок, а зуби були як у левів. 
Вони мали панцири, немов із заліза, а шум їхніх крил був схожий на грім багатьох коней і колісниць, що мчать у бій. 
У них були хвости та жала, як у скорпіонів, а в їхніх хвостах була сила шкодити людям протягом п’яти місяців. 
Вони мали царем над собою ангела безодні, якого єврейською звали Абаддон, а грецькою Аполліон. 
Перше горе минуло, але ще два горя попереду. 
Шостий ангел засурмив, і я почув голос, який лунав із чотирьох рогів золотого жертовника, що перед Богом. 
Він говорив до шостого ангела, що мав сурму: «Звільни чотирьох ангелів, зв’язаних біля великої річки Євфрат». 
І були звільнені чотири ангели, котрі були підготовлені саме для цієї години, дня, місяця та року, щоб убити третину людства. 
Чисельність конних військ становила двадцять тисяч разів по десять тисяч. Я почув їх число. 
Коні та вершники, яких я бачив у видінні, виглядали так: вони мали вогняно-червоні, темно-сині та жовті, як сірка, нагрудники. Голови коней нагадували голови левів, а з пащі виходили вогонь, дим і сірка. 
Цими трьома карами – вогнем, димом та сіркою, що виходили з їхніх уст, – була вбита третина людства, 
бо сила коней була в їхніх устах і в їхніх хвостах. Їхні хвости схожі на змій, що мали голови, якими завдавали шкоди. 
Решта людей, які не загинули від цих кар, не покаялися в ділах своїх рук і не переставали поклонятися демонам та ідолам із золота, срібла, міді, каменю та дерева, які не бачать, не чують і не ходять. 
І не покаялись вони ні у вбивствах, ні у чаклунстві, ні у статевій розпусті, ні в крадіжках.