1 Отже, коли ми більше не могли це зносити, то вирішили, що краще самим залишитися в Афінах, 2 а до вас послати Тимофія, нашого брата й Божого працівника в поширенні Доброї Звістки Христа, щоб він зміцнив та підбадьорив вас у вашій вірі, 3 щоб ніхто не захитався в цих стражданнях, бо ви знаєте, що ми на це призначені. 4 Адже коли ми були з вами, то застерігали, що нас будуть переслідувати. І, як ви знаєте, так і сталося. 5 Тож, коли я вже не міг це зносити, я послав його дізнатися про вашу віру, чи спокусник не спокусив вас і чи наш труд не був марним.

6 Але Тимофій, повернувшись від вас, приніс добру звістку про вашу віру та любов. Він розповів, що ви завжди добрим словом згадуєте про нас і що бажаєте побачити нас, як і ми вас. 7 Отже, брати, в усіх наших лихах та стражданнях ми втішилися вашою вірою. 8 Адже ми тепер ожили, знаючи, що ви твердо стоїте в Господі. 9 Як ми можемо віддячити Богові за вас, за всю радість, яку ми маємо через вас перед Богом? 10 Удень та вночі ми ревно молимось, щоб побачити вас знову й додати те, чого не вистачає вашій вірі.

11 Тепер нехай наш Бог і Отець і наш Господь Ісус спрямують нашу дорогу до вас. 12 Нехай Господь збільшить та примножить вашу любов одне до одного та до всіх інших так, як і ми сповнені любові до вас. 13 Нехай Він зміцнить ваші серця, щоб ви були бездоганними та святими перед нашим Богом та Отцем, коли прийде наш Господь Ісус зі всіма своїми святими. Амінь.