1 Після цього було юдейське свято, і Ісус пішов до Єрусалима. 2 В Єрусалимі, біля Овечих воріт, є купальня, яка єврейською називається Віфезда й має п’ять критих колонад. 3 Там лежало багато хворих, сліпих, кривих та паралізованих. Вони чекали, коли вода збуриться. 4 Іноді ангел Господній сходив та збурював воду, і хто перший заходив у воду, зцілювався, хоч би якою була його хвороба.* 5:4 Деякі ранні рукописи не містять слів: Вони чекали… хвороба. 5 Був же там чоловік, який хворів уже тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що той вже багато часу був хворий, сказав:

―Ти хочеш одужати?

7 Хворий відповів:

―Господи, я не маю людини, котра б допомогла мені увійти до купальні, коли вода збуриться. Як тільки я дістаюся до води, хтось інший заходить раніше за мене.

8 Ісус сказав йому:

―Підведися, візьми свою постіль та ходи!

9 І відразу чоловік став здоровим, узяв свою постіль та пішов.

Тоді була Субота. 10 Тому юдеї сказали зціленому:

―Сьогодні Субота, і тобі не дозволено нести свою постіль.

11 Але він відповів їм:

―Той, Хто зцілив мене, сказав мені: «Візьми свою постіль та ходи».

12 Вони запитали:

―Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль та йти?

13 Але зцілений не знав, Хто Це був, адже Ісус зник у натовпі, що був у тому місці. 14 Згодом Ісус знайшов його в Храмі й сказав йому:

―Ось ти вже здоровий. Не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.

15 Той чоловік пішов та сповістив юдеїв, що це Ісус зцілив його.

16 Через те, що Ісус зробив це в Суботу, юдеї переслідували Ісуса. 17 Ісус же сказав їм: «Мій Отець до цього часу працює, і Я теж працюю». 18 Тоді юдеї ще більше шукали нагоди вбити Ісуса, бо Він не тільки порушував Суботу, але й називав Бога Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.

19 Ісус відповів їм:

―Істинно кажу вам: Син нічого не може робити Сам від Себе, доки не побачить Отця, Який робить. Те, що робить Отець, робить і Син так само. 20  Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що робить Сам, і Він покаже Йому справи ще більші за ці, щоб ви дивувалися. 21  Так само, як Отець воскрешає мертвих і дає їм життя, так і Син дає життя тим, кому хоче. 22  Навіть більше, Отець нікого не судить, Він увесь суд передав Синові, 23  щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує й Отця, Який послав Його.

24  Істинно кажу вам: хто чує Моє Слово і вірить Тому, Хто надіслав Мене, той має життя вічне й на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. 25  Істинно кажу вам: приходить час, і вже прийшов, коли мертві почують голос Сина Божого, і ті, хто почує, оживуть. 26  Адже як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати життя в Собі 27  Він дав Йому владу судити, тому що Він – Син Людський.

28  Не дивуйтеся тому, що приходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос 29  і вийдуть із них. Ті, хто робив добро, воскреснуть для життя, а ті, хто робив зло, воскреснуть на суд. 30  Я нічого не можу робити від Себе. Я суджу, як чую, і Мій суд справедливий, тому що Я прагну сповнити не Свою волю, а волю Того, Хто послав Мене.

31  Якби Я свідчив Сам про Себе, то Моє свідчення не було б правдиве, 32  але про Мене свідчить Інший, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, правдиве.

33  Ви посилали до Івана, і він свідчив про істину. 34  Я ж не потребую свідчення від людини, але кажу вам про це, щоб ви були спасенні. 35  Іван був світильником, горів та світив, і ви хотіли деякий час радіти при його світлі.

36  Але є в Мене свідчення більше за свідчення Івана. Бо діла, які Отець доручив Мені звершити і які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене. 37  І Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене. Ви ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя. 38  Ви не маєте Його Слова, яке б у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. 39  Ви старанно досліджуєте Писання, сподіваючись через них мати життя вічне, а вони свідчать про Мене. 40  Однак ви не бажаєте прийти до Мене, щоб мати життя.

41  Я не приймаю слави від людей, 42  але Я знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.† 5:42 Або: любові Божої. 43  Я прийшов в ім’я Мого Отця, і ви не приймаєте Мене. Якщо ж прийде інший у своє ім’я, того приймете. 44  Як ви можете повірити, коли ви приймаєте славу один від одного, але не шукаєте слави від єдиного Бога?

45  Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем. Ваш обвинувач – Мойсей, на якого ви покладаєтесь. 46  Якби ви вірили Мойсею, то вірили б і Мені, адже він писав про Мене. 47  Але якщо ви не вірите тому, що він написав, як же ви повірите Моїм словам?