1 Усі митники та грішники приходили до Ісуса, щоб послухати Його. 2 Але фарисеї та книжники нарікали кажучи:

―Він грішників приймає та їсть разом із ними.

3 Тоді Він розповів їм притчу:

4  ―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її? 5  І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі. 6  Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю». 7  Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.

8  Або яка жінка, маючи десять драхм* 15:8 Драхма – монета, яка за вартістю дорівнювала динарію. Це була звичайна плата за робочий день.та загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде? 9  А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму». 10  Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.

11 Він також сказав:

―Один чоловік мав двох синів. 12  Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно. 13  Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно. 14  Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15  І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней. 16  Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17  Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду! 18  Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе 19  і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“» 20  І, вставши, пішов до свого батька.

Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати. 21  Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»

22  Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги! 23  Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись, 24  бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.

25  А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці. 26  Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?» 27  «Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо його син повернувся живий та здоровий».

28  Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити. 29  Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями. 30  Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».

31  Батько відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє. 32  Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».