1 Потім сказав учням:

―В одного багатого чоловіка був управитель, якого звинуватили в марнотратстві. 2  Він покликав його та сказав: «Що це я чую про тебе? Дай мені звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше управляти». 3  Управитель подумав: «Що мені робити? Мій господар звільняє мене. Копати – не маю сил, просити – соромно. 4  Але я знаю, що робити, щоб, коли мене звільнять з управління, знайшлися люди, які приймуть мене до своїх домівок».

5  Почав він кликати кожного з боржників свого господаря. Першого він запитав: «Скільки ти винен моєму господареві?» 6  Той відповів: «Сто мір оливкової олії». І сказав йому: «Візьми швидко свою розписку та запиши п’ятдесят». 7  Потім другому сказав: «А ти скільки винен?» Той відповів: «Сто мір пшениці». Він сказав йому: «Візьми свою розписку та пиши вісімдесят».

8  Господар похвалив нечесного управителя за його кмітливість, бо сини цього світу мудріші у справах зі своїм родом, ніж сини світла.

9  Я кажу вам: здобувайте собі приятелів за допомогою неправедного багатства, щоб коли воно мине, вас прийняли у вічні оселі. 10  Хто вірний у малому, той вірний і у великому, а невірний у малому, і у великому невірний. 11  Отже, якщо ви не були вірні в неправедних багатствах, хто вам довірить справжнє? 12  Якщо в чужому не були вірні, хто вам дасть ваше?

13  Жоден слуга не може служити двом господарям, бо одного ненавидітиме, а другого любитиме, або одним буде нехтувати, а іншому буде відданим. Не можете служити Богові та багатству.

14 Почули про це фарисеї, які любили гроші, та глузували з Нього. 15 Але Ісус відповів їм:

―Ви вдаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне в очах Бога.

16  Закон та Пророки були до Івана. Відтоді проповідується Добра Звістка Царства Божого, і кожен із зусиллям входить у нього. 17  Але скоріше небо та земля зникнуть, ніж одна риска Закону пропаде.

18  Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, перелюбствує; і всякий, хто одружується з розлученою жінкою, чинить перелюб.

19  Був собі багатий чоловік, який одягався в дорогу та вишукану одежу. Щодня він розкішно бенкетував. 20  Біля його воріт лежав убогий, на ім’я Лазар, що весь був у виразках 21  і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого. Собаки, підходячи, лизали його рани.

22  Надійшов час, убогий помер, і ангели віднесли його на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його. 23  А в пеклі* 16:23 Буквально: в царстві мертвих., будучи в муках, він підняв свої очі та побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні. 24  І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною та пішли Лазаря, нехай умочить кінець свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я сильно страждаю в цьому полум’ї».

25  Авраам відповів: «Сину! Згадай, що ти за життя свого одержав свої блага, як і Лазар – своє лихо. Тепер же він тішиться, а ти страждаєш. 26  І крім того, між нами та вами встановлена велика прірва, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас не переходили».

27  Той відповів: «Тоді благаю тебе, отче, пошли Лазаря в дім мого батька, 28  бо в мене п’ятеро братів, нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли в це місце страждання».

29  Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та Пророків, нехай їх слухають».

30  Але той відповів: «Ні, отче Аврааме, якщо хтось із мертвих піде до них, то вони покаються!»

31  Тоді Авраам сказав йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, це їх не переконає».