1 І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон. 2 І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, 3 бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. 4 І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. 5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! 6 І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. 7 А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! 8 Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 9 Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. 10 Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! 11 Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер. 12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. 13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. 14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. 15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. 16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. 17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. 18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла. 19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами. 20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. 21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? 24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. 25 І відказали йому: Пане, він десять мін має. 26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. 27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. 28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим. 29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, 30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. 32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? 34 Вони ж відказали: Господь потребує його. 35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. 37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! 39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! 40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! 41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, 42 і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. 44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... 45 А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, 46 до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. 47 І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, 48 але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.