1 Брати мої, хай не буде серед вас багато вчителів, бо ви знаєте, що ми отримаємо суворіший суд. 2 Адже всі ми часто спотикаємося. Якщо хтось не спотикається в слові, це людина досконала, спроможна приборкати все тіло.

3 Ось і коням ми вкладаємо вудила в рот, щоб нам корилися, та керуємо усім їхнім тілом. 4 Подібно й з кораблями: хоч які великі й гнані сильними вітрами, але скеровуються малим кермом, куди бажає керманич. 5 Так само і язик: маленький орган та великими речами вихваляється. Ось який малий вогонь, а запалює такий великий ліс. 6 Язик також є вогнем. Язик – це світ неправди, встановлений між нашими органами. Він опоганює все тіло й запалює коло життя, сам підпалюючись від Геєни.

7 Адже кожен вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин може бути приборканий і приборкується людиною. 8 А язика ніхто з людей приборкати не може: він – невгамовне зло, повне смертоносної отрути.

9 Ним благословляємо Господа й Отця і ним же проклинаємо людей, створених за Божою подобою. 10 З того ж рота виходить благословення й прокляття. Брати мої, не годиться, щоб так воно було. 11 Хіба з одного джерела тече солодка й гірка вода? 12 Брати мої, чи може смоковниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? Так само й солончак не може давати солодкої води.

13 Хто є мудрий і досвідчений між вами? Нехай він покаже своєю гідною поведінкою, що його вчинки зроблені з лагідністю, яку дає мудрість. 14 Якщо ж ви маєте у вашому серці гірку заздрість і суперництво, не вихваляйтеся й не брешіть проти істини. 15 Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, плотська, бісівська. 16 Бо де є заздрість і суперництво, там безладдя й усяке зле діло.

17 А мудрість, яка сходить згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, слухняна, повна милосердя й добрих плодів, неупереджена, нелицемірна. 18 Бо плід праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.